Bis wohin reicht mein Leben (песня на стихи Р. М. Рильке )
Любляча (Переклав Василь Стус) Прагнучи до тебе, проливаюсь криком рук. І прагнення — гірке, без надії, що в собі здолаю те, що з твого долинає краю — дуже пильне, горде і важке.
...А жила ж в часи свої раніші. І ніхто не надив, не губив. Тихістю споріднена до тиші каменя. Лиш потічок струмів.
Понесла весна за течією все, що стало сутністю моєю з давніх літ. Усе потік забрав...
Ніби хтось моє життя нужденне передав тому, котрий про мене, мабуть, вік не відав і не знав.
А тепер весна за течією все знесла, що сутністю моєю стало здавен. Все потік забрав.