Ріки крові, туман червоніє, Сухо в горлі, в очах побіліло. Мертво і тихо. В душі знову холод, Я ненавиджу все що навколо. Попіл. Всі мертві... Давно їх немає Пустка і хрест, який мла обіймає... Я там стою, холодом зморений Але думками я все ще з тобою.
Дико і холодно бути самому, Важко без тебе одному. Важко повірити що все навпаки, Проте тобі вдалося все довести... Навколо мене росте одна глина Лиш пустка тут, а все решта – гине. І я єдиним деревом себе називаю, Яке помалу також помирає...