Міцно тримайся за вікна, чиясь солодка цікавосте! На моєму даху вже давно нічого не росте. Трос відв’язали були і дім мій відчалює На глибину, де щось та й чекає..
Тихо ж бо, мій янголе, Бо вже не сила. Он скільки вільних антен Пустило коріння в небо, ген! Моя, чомусь, не пустила..
Досить вологих очей, вимрієш нового друга! А твої ще сильні крила Стрінуть чиїсь червоні вітрила. Якір підняли були і дім покидає пороги. Щось дощить в мені, але кличуть дороги.