Мама – є слова в яких найбільше змісту Та коли це розумієш – стає надто пізно Пізно, бо жовте листя перетвориться на попіл І не має значення, що буде потім
Без зволікань вона прийде на допомогу І краще мати змогу помогти не лише в старості Не в старості і в смерті говорити про любов Та діти в більшості суцільні егоїсти
Звична картина – хворе серце, гіпертонія Здоров’я не повернеш, весь час на нервах Робота, добробут, хвилювання за рідних Коли ж тут відпочити від сірості й рутини?
Мама – твоє перше слово в колисці І дотик теплих рук такий приємний з дитинства Все віддасть для тебе – лише попроси Не існує меж її душевної краси
Мама – є слова в яких найбільше змісту Та коли це розумієш – стає надто пізно Пізно, бо жовте листя перетвориться на попіл І не має значення, що буде потім
Знаю пізно, звісно Життя спливає не з роками А хвилинами, успіти би сказати Все те що не сказав;
Та боюсь не загоїти Всіх душевних твоїх ран, Все те горе, всі ті шрами, Що нажила ти з роками;
Моє слово сльози не зітре Смуток не розвіє, Та в мене ще залишилась Одна на світі мрія;
Повернутись туди Де серце не тліє Де душа радіє коли ми перший раз зустрілись;
Материнську любов Не з чим не зрівняєш І дуже гірко жити Коли цього не маєш;
Дитбудинок, інтернат Мені і як тато,як брат Як бабця і як дід Ось тобі і ввесь…мій батьківський рід!
Тòму слід радіти тому, За те що маєш змогу Окунутись з головою…в оту долю… Де все покрите тільки…тільки материнською любов’ю!!!
Мама – є слова в яких найбільше змісту Та коли це розумієш – стає надто пізно Пізно, бо жовте листя перетвориться на попіл І не має значення що буде потім