Лірика Люди, здається, предивні істоти: поїли, поспали, запили компотом не одним ротом... Досить! В поту по тунелю від входу до виходу черпай собі вигоду кожної миті, доки тіло і розум не вбиті, доки є зміст, я стою в повний зріст над недугами не вперше й не в друге туго, а з моста у воду – найлегше… Краще ламати стіни головою, вранці бути готовим до бою… В папірусах людських цінностей знайдеш себе лише без лінощів…