SENSAR feat. Феномен - КОСІВ (remix 2012) | Текст песни

• Тексты песен
• SENSAR feat. Феномен
• КОСІВ (remix 2012)

К о с ів, Косів -- місто мрій та надій
І коли приїжджаю відчуваю - ти мій
Косів, Косів -- місто мрій і сподівання
Відчуваю, що наша зустріч не остання

Косів – це перлина Карпат
Столиця сувенірів та прекрасних дівчат
Гуцули у колі аркан танцюють
Пісні співають на трембітах грають

Бо живуть у зеленому раю
Де червона рута, де водограї і гуки
І руки справжнього сильного легіня
Ніжно обіймають гуцулку Ксенію

Косів--тут від нуля і до шістнадцяти
А потім Київ і там до двадцяти
Та все ж я незабуду, буду завжди пам’ятати
Години футболу за школою на полі

Дівчат красунь в ЦДТ на танцполі
І гори – весь спектр кольорів
Багато з нас далеко, роз’їхались по світу
Така вже доля в західних українців

Та ми повернемось в сім’ю – на Різдво
З любов’ю до землі на якій народились
Та ми повернемось в сім’ю – на Великдень
З любов’ю до землі на якій народились

Приспів 2 рази

К о с ів, Косів -- місто мрій та надій
І коли приїжджаю відчуваю - ти мій
Косів, Косів -- місто мрій і сподівання
Відчуваю, що наша зустріч не остання

Косів-ти завжди номер один
моє рідне місто,ти кращий за Рим
багато гарних спогадів єднають мене з ним
я за любки роскажу вам один за одним

миттєво пам'ятаю дитинство та іграшки
друзі школа, річка дискотеки
тоді небуло ні мобілок ні комп'ютера
ровера в руки іііі хто куда

ганяли по місту раділи життю
просто насолоджувались кожною миттю
знаю що не вернусь в ту золоту пору
але залишу її в серці назавжди зі мною

Батьківщина моя-ти в мене одна
і ніщо не замінить наші гори та плаї
небо блакитне в нім сонце палає
весь гуцульский край своїм теплом зіігріває

Косів, Косів -- місто мрій та надій
Коли приїзджаю відчуваю - ти мій
Косів, Косів -- місто мрій і сподівання
Відчуваю, що наша зустріч не остання

Тарас Пасимок, Володимир Росинюк

(Реп проект СЕНСАР)

Косів (2)

Рідне місто! Прийми рушник я вишив тобі пісню!
Знаю сьомий рік пішов, тут вибачатись пізно!
Та скільки б горизонтів не розвідав би,
Без тебе мені тісно. Соррі втік буває різно.
Звісно! Хліб що на дорогу взяв вже спліснів.
Зеркальні стіни вкриті небом.
Так, твій пейзаж в моїх ескізах теж не дійсний.
Зате у снах ти і я. Наші спогади - безцінне тісто!
Досипати муки замружим очі. Чуєш гук? ..зпідгірря звуки.
Дух водограю щоліта компенсує працьовитого народу муки.
Гори простягнули руки тут нам до хмар сердець відчути стукіт!
Де мов птахи! Так звично споглядати понад червоно шиферні дахи.
Де вкотрий вечір протирати на площі незалежній лавками штани.
Під гітару літри пива , мов незалежні ми! Кому закинути зраненька поплавки,
Кому на стадіоні з вітром по газоні, чи збоку вболівати за голи.
Кому на Пласт, лісами через гірські хребти.
Мандрівка -вперше пройдені стежки.
Край описаний віршами - наші списані листи.
Гуцульщина мистецтво знами! Тут закохані в культуру ми!
І хоч асвальт дощами наповняє ями, в зливу місто промиває наші рани!
Хай сум стече на радість! Бо тими вже не станем.
Лишень на місці залишились стіни між якими виростали ми роками.
Нове покоління! А нас досить пір так манить!
Розбіглись розлитілись наче зірване намисто,
Але світ ніяк нас не обманить.
Рахуєм дні, рахуєм ночі до повторного приїзду.
Що єднає? Гей! Нас єднає наше місто!

Славік Солтис