А я пишу свій реп для Христа і 12 апостолів як Apathy. Ключами від пекла відкривається реальність. Винуватці цього свята – місячні кратери І псевдосвяті, що вимикають генератори Кааба.
Мекка здригається від зламу ісламу, Як при штурмі мечеті Аль-хараму Во імя Фаттаха Великого, Тінь повелителя знайдено вбитою. Шейхом Фаридом, наставником акбара, Японія знаходиться під владою марева В місті Хоцу. І каміння, що піднімається з морозом і сонним воронами, Вбити імператора, як 47 ронін, Засновник Якудзи і батько Конфуція, Який був останнім прибульцем із Космосу, Кинутим долонею в море і горе, Посвячений молотом Тора і першим даном. Тотеми і храми кидають вас в оману, Яку можуть викрити лише суфії з Афганістану. Дервіші з ордена світла і сміху, Месники містики карми і бхікху Чи Бодхісатва в останнім абзаці свого існування, Щоб стати ладаном частками райдуги. Байдуже Плакати в радості чи Бути зараженим матрицею часу.
А я пишу свій реп для Христа і 12 апостолів як Apathy. Ключами від пекла відкривається реальність. Винуватці цього свята – місячні кратери І псевдосвяті, що вимикають генератори Кааба.
І муки зникають і духом сильнішають, І носа не вішають Кшарії На кургані Кам’яна Могила. У духовному центрі аріїв Потік космічної мудрості. У вічність безмежності Стрімко пульсує Сенсар. Мова сонця ― корона корон Із заборони банальності. Хочеться вірити в краще На щастя нещастим В пащу ледачим і невірним, Чорним білим і сірим. Ти руку тримай на пульсі Сенсару. Помри, розпадись, Народись заново. Спалено віру. Ми діти дажбога. Його поріг від нашого дому І грому Перуна боятись не варто Читаючим мантру у горах Тибету. Попавших в лабета чекає карета Геліоса Розтрощить без поступу чорний макрокосмос. Сила Сенсару не обмежена Логосом. Шукай її вранці у вікнах на Захід І Схід, непорушно стоятиме Розірваний пряношами і ядами Карма приходить не дарма. Травми і рани не вплинуть на стан, І ружі спасіння у ванні із душ Примусять розкаятись. Хай буде!