Люди, здається, предивні істоти: поїли, поспали, запили компотом не одним ротом... Досить! В поту по тунелю від входу до виходу черпай собі вигоду кожної миті, доки тіло і розум не вбиті, доки є зміст, я стою в повний зріст над недугами не вперше й не в друге туго, а з моста у воду – найлегше… Краще ламати стіни головою, вранці бути готовим до бою… В папірусах людських цінностей знайдеш себе лише без лінощів…
ЛЮДИ-ІНВАЛІДИ, НЕДУГИ І БІДИ, ТА БОРОТИСЬ ТРЕБА ВМІТИ – НАВІТЬ ЗДОРОВИМ НЕ ГІРШЕ. ПИШІТЬ ВІРШІ В ЧАСИ НАСТАЛЬГІЙ, НЕ ЗБИРАЙТЕ В ДУШІ ГНІЙ, ЗБЕРІГАЙТЕ НАДІЮ НА КРАЩЕ, ПРОДИРАЙТЕСЬ ЧЕРЕЗ ХАЩІ ПОКЛАСТИ ГОЛОВУ В ПАЩУ розпачу, ЗУСИЛЬ багато не треба, а ти СПРОБУЙ ГРАТИ з ЗОРЯМИ НЕБА!
Не гоже з образ робити образи, Робити ікону із голок – це морок. До Бога поклони, де не в силі лікарі, нас грішних прости – я б не повірив цій Вірі.
В якій мірі хто з них більший каліка: чи той, хто не в змозі без ліків, чи той, хто вкорочує віку собі градусами й грамами, Вважаючи притон храмом, а під ранок завдасть глибоких ножових ран з летальним ефектом у стані афекту
не в тому місці, не в той час?!
Забув Бог про нас, прогнавши із раю і на землі не вгомонивши…
Ми, Богові діти, продовжуєм дуріти, нас не зупинити і, продовжуючи йти вже стоптаною стежкою, Вавілонською вежею ми маримо безмежно…
ЛЮДИ-ІНВАЛІДИ, НЕДУГИ І БІДИ, А БОРОТИСЬ ТРЕБА ВМІТИ – НАВІТЬ ЗДОРОВИМ НЕ ГІРШЕ. ПИШІТЬ ВІРШІ В ЧАСИ НОСТАЛЬГІЙ, НЕ ЗБИРАЙТЕ В ДУШІ ГНІЙ, ЗБЕРІГАЙТЕ НАДІЮ НА КРАЩЕ, ПРОДИРАЙТЕСЬ ЧЕРЕЗ ХАЩІ ПОКЛАСТИ ГОЛОВУ В ПАЩУ розпачу, ЗУСИЛЬ БАГАТО не треба а ти СПРОБУЙ ГРАТИ з ЗОРЯМИ НЕБА!