Кайдани на моїх руках іржавіють, тож відчуй страх ще в стародавніх роках зневолений як в клітці птах
Прощавай людський світ вийти вже з пекла зміг я
Мій час прийшов вихід знайшов із пекла в світ живих до смертних, до простих Душа твоя їжа моя я знищу цілий світ простине людський слід
Буревій, пекельні грози тої крики, твої сльози не почують Люта спека так морози І творці в життєвій прозі не відчують Як творіння їх палають голодують, замерзають Мертва стужа Смертні ще цого не знають Милості дарма благають Їм байдуже
Мій час прийшов вихід знайшов
Душа твоя їжа моя я знищу цілий світ простине людський слід