Я був вдома зовсім один Мої батьки кудись пішли. Раптом я помітив поруч Привабливу коробочку.
Ой, крикнув я, яка красива! Це справді файна іграшка. І я підпалюю сірник Як часто це робила мати.
Завжди, коли я один мене тягне до вогню Чому сонце є таким? Чому й досі хворію?
Хапає він мене – я не противлюся Стрибає з кігтями прямо в обличчя Вгризається він в мене – відчуваю біль І я стрибаю по кімнаті усій.
О, боже! Горить весь одяг мій. Горить жакет – все сяє навкруги Горить рука, палає волосся Все моє тіло сяйвом згора! Завжди, коли я один мене тягне до вогню Чому сонце є таким? Чому й досі хворію?
Завжди, коли я один мене тягне до вогню Чому сонце є таким? Чому й досі хворію?
Врятуй! Вогонь мій ворог.
Я згорів – моя шкіра і волосся, Все повністю зруйновано вогнем. Із попелу, зовсім один, Підіймаюсь до Сонцесяйва я.