Має крилами Весна Запашна, Лине вся в прозорих шатах, У серпанках і блаватах... Сяє усміхом примар З-поза хмар, Попелястих, пелехатих.
Ось вона вже крізь блакить Майорить, Довгожданна, нездоланна... Ось вона — Блакитна Панна!.. Гори, гай, луги, поля — Вся земля Їй виспівує: «Осанна!»
А вона, як мрія сну Чарівна, Сяє вродою святою, Неземною чистотою, Сміючись на пелюстках, На квітках Променистою росою.
І уже в душі моїй В сяйві мрій В’ються хмелем арабески, Миготять камеї, фрески, Гомонять-бринять пісні Голосні І сплітаються в гротески.
Історія написання: ХX століття ознаменувалося зростанням напруження в суспільному, політичному житті. У цій ситуації митці-модерністи намагаються осмислити епоху шляхом пізнання метафізичних (духовних) процесів і зламів, що спричиняють появу хаосу. Микола Вороний як яскравий представник символізму також у пошуках вічних цінностей — однією з яких є мистецтво, народжене з гармонії краси.
Рік створення: 1912.
Напрям: модернізм.
Течія: символізм.
Збірка: «Гротески».
Рід: лірика.
Жанр: вірш.
Тематичний різновид: інтимно-пейзажна лірика.
Тема: гармонія природи й мистецтва.
Ідея: звеличення краси й природи; возвеличення природи, життя як джерела творчої енергії.