Сину! Йдеш ти в життя, в тi далекi дороги, Де тебе берегти я не матиму змоги. Нас лишивши, в чужому блукатимеш краї, Де незнанi серця i незнанi звичаї. Hинi ясно тобі зірка щастя жарiє, На твоєму шляху сяють квiти надii. Та як прийде кiнець юним думам i рокам, Як опинися ти в чужинi одиноким, Як опинися ти серед люду чужого, Що кого не спитаєш - не скаже нiчого,- Oтодi хоч у мрiях назад повертайся До своєї Pодини i серцем втiшайся. Ти згадай нашу хату, i поле, i трави, I братiв, i сестер, i дитячi забави. Ти згадай свого батька, що дивиться з неба, Iз високого Божого храму на тебе! А хiба не згадаєш ти матерi муки, Що зазнала вона у години розлуки? Сину! Благословляю! Надiйся на Бога! Будь здоров! Ой, тяжка у життi нам дорога!.. Йди, мiй сину, з добром, тiльки слiд пам’ятати, Що чеснота* твоя – краща матерi плата!