Хто дав вам право судити мене? Хіба ви кращі, хіба ви чистіші? Куди ненависть вас всіх заведе, Чи може в світі ви всіх розумніші?
З якого дива хлопець я для биття, З якого дива, є крім мене ще інші. Готові ви зіпсувати життя І горло стиснути в розжарені кліщі.
Ні, я не лялька бездушна, І мені боляче дуже. Зміг, хоч когось врятувати, Крихту щастя віддати, Те, що є цінувати.
Так я не кращий, я не еталон. Та все, що маю – можливо заслужено. Всім гріє душу пекельний вогонь. І кожен радий, хоч і втомлений дуже.
Ні, я не лялька бездушна, І мені боляче дуже. Зміг, хоч когось врятувати, Крихту щастя віддати, Те, що є цінувати.
Нас безліч і всі як один організм. Все, про що мрієм – буденність спаплюжила. Ми всі згоріли, навіть не існувавши. Набрид цей порядок примар перетружених.