Я пам'ятаю день,день розставання. Слоьза твоя, що так проникла в мою душу Під сонячним небом ми розвієм відстань, знаю У обіймах твоїх, я лише тобою живу.
Я пам'ятаю день, важкий день прощання Де на пустому вокзалі тільки я і ти Твій ніжний голос і краса його звучання Як боляче мені відпускати тебе.
Але відчуваю я тебе на відстані І чути позаду тихо твоє дихання Як ніби за спиною ти стоїш затінена Настільки реально, що малюється картинка.
адже моє серце наповнене любов'ю. Всередені все живе як і я живу тобою Я знаю твої відчуття через кілометри Як сумуєш ти,знаю це не легко.
Ти життя моє,моє дихання,ти пісня Так складно це що що між нами відстань. Але упавшої зірки я побачив сяйво. І у слід я їй загадав бажання.
Я так сильно сумую за поглядом твоїм Таким улюбленим і просто навіть дуже рідним Сумую я без твоїх ніжних,добрих рук Не чую через це я свого серця дикий стук,
Не знаю як ти проводиш там ці дні І що за люди тебе оточують там взагалі Я не хочу від тебе в далені так жити Але обставини нажаль нас змушують терпіти
Знову я хочу почути рідний голос твій Хоча б на мить, хоча б лиш на одну хвилинку Нажаль це залишиться сукупністю із моїх мрій Сумую за тобою знов в бетонному будинку,
Переглядаючи знімки де я і ти Гортаю наші фото знову і боліє рана, Як шкода що це фото не можна оживити Я просто пропадаю тут скажи лиш де ти?