Знову це знайшло мене, Шкіру нашмат і лицем догори... Хвиля що накатує, забира мене, (Йобане почуття, ніди втікти) Це схоже на те, коли Давно забута рана починає знов боліти!!!
Ти своєю рукою, Замість того щоб її загоїти - Колеш її тупими голками!!! Лезом ріжеш її на шмати!!!
Біль - це так приемно, Тоді, коли ти знаєш що все даремно... Біль забирає, вона накриває І добре тримає! Мозок накрився пиздою, І ти у свою біль пірнаєш з головою!!!
Біль - це так приемно!!! Вона вже з’їла тебе!!! Я починаю вмирати, Сили, майже залишили мене!! А ти своєю рукою, Замість того щоб її загоїти - Колеш її тупими голками!!! Лезом ріжеш її на шмати!!!
Сили залишили мене... Залишили мене... Сили залишили, Залишили мене!
Біль - це так приемно!!! Вона вже з’їла тебе!!! Я починаю вмирати, Сили, майже залишили мене!! А ти своєю рукою, Замість того щоб її загоїти - Колеш її тупими голками!!! Лезом ріжеш її на шмати!!!
БІЛЬ - ЦЕ ТАК ПРИЕМНО, БО ЦЕ ЖИТТЯ Є ТІЛЬКИ!!! БІЛЬ ЦЕ ТАК ПРИЕМНО, БО ЦЕ – ЖИТТЯ!