Це тримає мій мозок, отрутою душу, Мене відпустило на волю не довго! Я знаю чекає моя невід’ємна, Моя неминуча реальність!
Тікай!
В’язниця, в якій я знаходжусь, Труна – нагорода за муки душі, яка хвора. Люди, куди від вас діти своє хворе тіло, Яке не потрібне нікому.
Дивись!
Мені нікуди вже піти, мені нікуди тікать, Я не можу зволікати, я не буду гаяти час Чекаючи вас, чекаючи вас! Чекаючи вас!
Думки мої не знайшли притулку на небі, Бо там лише зорі та темно. В душі цей йобаний холод, Який не лишає нічого від... від мене.
Мені нікуди вже піти, мені нікуди тікать, Я не можу зволікати, я не буду гаяти час. Мені нікуди вже піти, мені нікуди тікать, Я не можу зволікати, я не буду гаяти час!