Будь обережним І стеж за собою, Один невірний крок – І я прийду за тобою...
Кров, кров і шматками м’ясо Струмками стікає у мої долоні, Вона моя, я відчуваю тиск, Не можу вільно дихати, Я знаю, вночі вона прийде За мною, знов...
Знову тікай, втрачай, Біжи, не зволікай, Бо вона за тобою, Дивись не впади! Ти тільки не впади!
Ти не барись, добирись Скоріше до криниць І напийся, напийся Живої води!
Не бачу, але напевне відчуваю, Вона за спиною, Стою немов вкопаний, Не в змозі ворухнутись.
Втрачаю, поступово втрачаю Останню надію... Я знаю, я вже відчуваю – Це майже, це майже, це майже кінець!
Ти не дивись, і не барись не зволікай, Ноги в руки, скоріше, скоріше тікай! Скоріше ти тікай! Побачиш світло, настане день, Ти скинеш окови свої, Стражданням твоїм буде край!
Я знов далеко від себе... І знов тікаю від тебе... Ці шрами на моїй душі! Болять і навпіл розривають мене! Розривають мене!
Мені страшно лишатись самому у кімнаті, Я майже відчуваю, що тут хтось є, Порожня шафа у порожній хаті, Я лежу паралізований, немає мене...
Та все ж будь обережним, І стеж за собою, Один невірний крок – І я прийду за тобою!
Будь обережним, І стеж за собою, Один невірний крок – І я прийду за тобою!
Будь обережним, І стеж за собою, Один невірний крок – І я прийду за тобою!
Я знаю, я убив себе... Мені було не до мене...
Мине п’ять місяців тоді... Залишу все це У жахливому сні! У жахливому сні! Так!
Біль! Біль! Біль! Біль! Біль! Біль! Біль та ненависть! Біль! Біль! Біль! Біль! Біль! Біль! Біль та ненависть! Біль!