Небо таке ж порожнє як і я, Небо, усі мої думки у небі, Сірі хмари, але дощ не піде. Тебе! Я вже майже забув тебе, І мені тепер не треба слів, Жовте листя під ногами Все скаже за мене!
Приспів: Я завжди пам’ятав, що так і було, Я завжди знав, що так і буде, - Речі ніколи не змінять себе! (весь куплет - 2)
Яка тобі різниця куди я йшов? Яке тобі діло до того, що я робив? Я все рівно нічого не знайшов, Там де хотів здобути зоряних скарбів... Ілюзія добробуту миттєво зникла, Як міраж у пустелі нездійсненних мрій, Залишивши за собою лише брудну хмару Та камінь на серці, що було сповнене надій!
Приспів
Сіре небо лежить під ногами, Дерева ідуть у його глибину, Осінь засипала мене жовтим листям, Зачекай, я вже до тебе йду. Від втрати лягає на плечі мертвим грузом Біль за те, чого не повернути ніколи, День у день за вікном сірий мокрий асфальт Перетворює думки на мутні спогади!
Не бачили б очі, не чули б вуха, - Було б спокійніше у мене на душі! Усе як було і все настільки інше! Мені від цього тільки гірше... (весь куплет - 2)