Я пам‘ятаю тебе, Та відчуваю життя, Як не змоги ми піти, У світле майбуття.
Я не хочу сліз і не хочу чути, Повість сумну, що зробити щоб бути, Щоб все забути, прокинутись з горя, Відчути тепло твоєї любові. І ти не забудь зробити що треба, В моєму житті це велика проблема, Нестримне бажання чужої потреби, Не треба чекати вічної дилеми.
Твої спогади знову чекають на тебе, Та ти не чекай їх, вирішуй проблеми, Куди ти підеш, і ким же ти станеш, Вирішуй сьогодні, бо знов задрімаєш. Спогади ранку, спогади ночі, Відчути тепло, я так цього хочу, І знов доторкнутись, чи в прірву упасти, Не треба чекати, щоб втрапити в пастку.
Я сподівався на майбутнє, Але все видно навіть тут, Коли ти хочеш незабутнє, Зміни хоч трохи свій маршрут. Лиш більше сил,та більше спраги, Твого бажання та відваги, І тут не треба переваги, Достатньо тримати рівноваги.
Хотіти більшого не злочин, Та розвиватись це чудово, Я б допоміг тобі охоче, Але нажаль твоє це слово.
Ніч спогадів знову, прийде до тебе, Загоїть рани, та й піде, А ранок прокинеться знову, Й тебе з собою візьме, А що тобі ще треба, Всі зорі знову тут, Я знаю є проблема, Вирішуй не забудь.
Твої спогади знову чекають на тебе, Та ти не чекай їх, вирішуй проблеми, Куди ти підеш, і ким же ти станеш, Вирішуй сьогодні, бо знов заблукаєш.