Дивне відчуття самотність, це як скалка Нікуди діватись, нема куди тікати Навкруги нікого, біля тебе ні душі В середині щось, що ти не можеш уявити Твої думки летять як птиці, їх не зупинити Куди, навіщо і про що вони Це все абстракція, тобі здається Не можна пояснити чому навкруги тебе все пливе
Коли іде дощ Я відчуваю себе не таким самотнім
Нема ні посмішки, нема і злоби в твоєму обличчі Ти як стіна, стійкий та твердий Ти схожий на дощ, спокійний і бурхливий Ні про що не думаєш і тобі від цього добре Твої думки вільні, тебе ніхто не тримає Ти робиш що завгодно, ніхто на тебе не впливає Уявляєш що просто час зупинився Тобі ніхто не потрібен І це для тебе не важливо
Я хочу бути цією святою водою з небес Це чиста вода, вода добра, а не зла Вона не знає всього цього бридкого бруду Я хочу бути дощем, заберіть мене небеса
Дощ це я
Тільки дощ розуміє мене Тільки дощ такий же самотній Тільки дощ врятує мене Він такий як я