Занадто багато слів Занадто між нами людей Наші голоси з'їдає дим Нас випробовує кожен наступний день
Пам'ятаєш ті чотирнадцять вічностей від мене до тебе о сьомій? Метрополітен стирає блиск очей. Це все безглузда іронія нашої долі
Дотиків рук не треба. Я вибилась з сил, ти не зумів. Вночі ребра здавлює небо. Небо твоїх слів
Пр: Ні це все не з нами Ні я закриваю очі Ти стирай мене піснями і не приходь мені щоночі. Все уже за нас сказали. Ми продовжуємо грати. Танцюй мене у пустих залах, кричи мене, саджай віршами за грати
Наче в висушеній пустелі - вивертає навиворіт спрага. Надто високо наші стелі, мене ковдрою вкрила виснага.
У плацкартах, в старому готелі я в тобі: у віршах і у снах. Надто високо наші стелі, вище стель тільки наша весна