цитуєш сам ти свої вірші ти той яким ти вже не є забувши шлях забувши місце де справній ти іще живе закриті древі ключ зігнутий замки поламані дверні й закривши вікна в хату міцно жиаеш у світі власних ні чи ти страждаєш, та напевне чи ти живеш? напевне ні чи любиш ти цю дивну відстань яку ти бачиш в свому сні зробивши крок ти пройдеш гори але спіткнувшися об камінець вже не повернеш ти ніколи напевне все, прийшов кінець ти загубився серед своїх думок, життя залишило синець ти наче сам серед чужої ти наче білий олівець дратуєш сам себе бажанням зробити крок бо ти антигерой забув коли ти жив в останнє і в цигарок вже смак не той лежиш ти в стінах щей без вікон завмер твій погляд на стіні й закривши вікна в хату міцно жиаеш у світі власних ні чи ти страждаєш, та напевне чи ти живеш? напевне ні чи любиш ти цю дивну відстань яку ти бачиш в свому сні чи ти стаждаєш? чи ти живеш? чи ти існуєш? та вже ж таки колись помреш... чи ти кохаєш? щож ти маєш? напевно все ж таки не живеш.. чи ти знаєш? чи ти можеш? чи надіятись тобі на сон? та все насправді дуже просто ти загубив своїх персон