В цій темряві побачив раптом я тебе При зоряному світлі проникла ти мене Розгублений стояв,лиш погляд твій в очах Забув про все навкруг,забув про біль і страх
А ти немов та зіронька кружляє в самоті Купалася ще зранку у сонячній росі Обняв тебе руками і ніжно так плекав Любов свою і віру щодня я дарував
І враз в цій мелодії обірвалася струна Почав я різко падати і знову ця пітьма Поглинувши мене,тону я аж до дна Ніхто вже не знайде,ніхто,лише вона
Летівши в той момент я зрозумів одне Що щастя,це як час – його не повернеш І шепіт в темноті гукає до мети Все втрачене – вернуть,загублене - знайти