Чи можливо забути всі образи одразу, Я не можу відновити всі образи зразу, Якщо ти раптом схочеш тих "нас" відновити, Що дуріли як діти,загубили ті миті,
Нам було дуже тепло і затишно,сумно, Що тепер вам тепліше,а я знову в дурнях, Так якщо затишніше тобі з ним у хмарах, То навіщо мене ти в ті хмари гукала?
Я знаю,що шукаєш поглядом мене,так,як і я, Не вщухли різнокольорові,близькі нам ті почуття, Кому тепер показувати захід сонця мушу я, Бо ви не ми,а він не я,бо я не твій,ти..не моя...
Ми багато мовчали,але все розуміли, Не вщухали ті погляди,ми не хотіли, Щоб скінчились ті дні,але раптом змінилось, Все навколо сіріло,всі ті фарби розмились,
Сонце вже не чекає і без нас потопає У полоні табу,тих,що ми визначали, Нам не варто було стільки часу мовчати, Зрозуміли б одразу,що прийдеться втрачати...
Я знаю,що шукаєш поглядом мене,так,як і я, Не вщухли різнокольорові,близькі нам ті почуття, Кому тепер показувати захід сонця мушу я, Бо ви не ми,а він не я,бо я не твій,ти..не моя...