ця стара motorola видає ще ритмічний дзвінок перші кроки і перші думки поруч тебе завтра знову буде наш урок але вже не шкільний а трагічний і пожиттєвий
ми втрачаємо час! і зв'язки і людей і слова ми втрачаємо сенс загубившись в буденних проблемах
ми знецінюємо мить ми знецінюємо все ми крокуємо йдемо рушаємо і бродим по колу
і трублять нам дзвінки: – схаменися людино прозрій та ми сліпнемо щодня щохвилини хай хоча б на секунду зупиниться мить я так хочу повернення в спогад