А і правда: крилатим ґрунту не треба -- Землі немає, то буде небо, Немає поля, то буде воля, Немає пари, то будуть хмари. В цьому, напевно правда пташина: Як же людина, а що ж людина? Живе на землі, сама не літає, А крила має, а крила має. Вони, ті крила не з пуху-пір'я А з правди, чесноти і довір'я У когось вірності у коханні, У когось з вічного поривання У когось з щирості до роботи У когось з щедрості на турботи, У когось з пісні, або з надії, Або з поезії, або із мрії.
Просто без крил злітає до неба, Само це мені зараз треба. Чорні троянди в білих долонях Наді мною просто безодня А на світанні я повертаюсь Коли я вільна я залишаюсь, Коли я вільна, коли я вільна Коли я вільна, коли я вільна Ти дозволяєш, а я не питаю Просто щоночі в небо злітаю Я розчиняюсь у тобі щоночі І цілуватись сама не хочу А на світанні я повертаюсь Коли я вільна я залишаюсь, Але я вільна, але я вільна (6х)