Ти часто шукаєш мій слід Серед самотнього лісу. Де в світлі примарних днів, Я вбита від твого спису.
Приспів: Мій образ гасне навік Свої сховавши сліди. Ти наче ранений звір Все повертаєшся сюди... І на самому краю Вільний від слів і думок, Покличеш душу мою У наш останній танок...
Застигла дощем твого тіла І поцілунком прокляття. Жива та така безсила, Одівши чаклунське убрання.
Приспів: Мій образ гасне навік Свої сховавши сліди. Ти наче ранений звір Все повертаєшся сюди... І на самому краю Вільний від слів і думок, Покличеш душу мою У наш останній танок!..
І лиш спомин твоїх уст німих... Проймає Дні, вічні дні пелюстками квітів огортає І лиш дотик твоїх уст живих , живих...