Ти щось береш собі на згадку і чекаєш кінця, хоч не було ще і початку тобі набридло життя... Але не все так погано, я не забув твої слова: "Не у всіх на серці рани, не всіх болить голова". Давай залишимось собою, дізнаємося, хто ми є. Лиш я і ти, лиш ми з тобою, а світ, як гнив, хай і гниє...
Наші душі знайдуть одна одну, і заблукають у хмарах холодних... і вниз дивитись будуть в польоті, як світ буденний потопає в болоті.
Та повертаючись на землю, слід пам'ятати про наш час, хоч побудуємо ми греблю, наздоганятиме він нас... Ми будем плакати й сміятись, ми будем падати і йти. Під світом будемо вгинатись, старатись по лайні плисти. Та все закінчується добре:) Ми розгребем життєві хащі. Ми виживем, бо ми хоробрі. Дізнаємся, що значить "щастя".
Наші душі знайдуть одна одну, і заблукають у хмарах холодних... і вниз дивитись будуть в польоті, як світ буденний потопає в болоті.