Віддаючись під владу сутінок блаженних ти сили в них черпаєш, Ти створює світи, які людей лякають!
На просторах темряви глухої, І на полях богів, і у садах Едему Ти вічний мандрівник, І ти один, ти не сприймаєш рабського тандему. Будуючи нові Світи, ти створюєш нові закони І будеш ти там Бог, задіють в них нові Канони. А ти забув, що ти пішак? Одвічна ж в сіті темінь Ти ж посмішка в її вустах, в її руках – каміння.
Лиш каміння
Що то за звір і хто така людина у розумінні косму світового, Вона лиш атом, блиск, що засіяв і зник раптово, Але життя її – це гра, закутана в буденну смуту. Будуючи нові Світи, ти створюєш нові закони І будеш ти там Бог, задіють в них нові Канони. А ти забув, що ти пішак? Одвічна ж в сіті темінь Ти ж посмішка в її вустах, в її руках – каміння.
Лиш каміння
Віддаючись під владу сутінок блаженних ти сили в них черпаєш, Ти створює світи, які людей вбивають!