І Життя клекоче, дні міняють ночі, І наче, все складається, як хочу, Тоді, чому, скажи, я б так хотів Усе це відіслати до чортів,
Забити двері дошками наглухо, І безвісти піти у завірюху, Брести у сніг без вороття, без тями, І згадувати сто разів те саме:
Приспів:
Де ми були, де ми стояли, де мовчали віч-на-віч, Там тільки вітер виє вовком, виє просто в дику ніч, Де ти сказала: «Я люблю» – і я осліп, і я літав, Там тільки тлін забутих слів, зів’ялих трав.
ІІ Всі скажуть, хворий дурень, винен сам, Життя є більшим від любовних драм, Але мені моралі ці не треба, Я б телефон свій запустив у небо,
Забив би двері дошками наглухо, І безвісти пішов у завірюху, І брів у сніг без вороття, без тями, І згадував би сто разів те саме.
Приспів:
Де ми були, де ми стояли, де мовчали віч-на-віч, Там тільки вітер виє вовком, виє просто в дику ніч, Де ти сказала: «Я люблю» – і я осліп, і я літав, Там тільки тлін забутих слів, зів’ялих трав.