Холодне літо (Натиснути ТУТ, щоб переглянути текст пісні)
Антон Чорний: Пам’ятаю ті очі, що були напрочуд дивовuжними, тижнями мріяв про них,а вони були як крижані, потім стали трохи ближчими, і згодом ти стала моєю дівчиною
наші рандеву, романтика зустрічей, вiрuв,що кохання нікуди не втiче, ми неначе близько, і водночас далеко, це було холодне літо, не зважаючи на спеку,
ласкаво просимо у обійми сніжної королеви, коли спалюєш папір ти, написавши шедеври, вона забере твоє тепло, і не поверне, ті поцілунки були невзаємні,
ці стосунки приречені на невдачу, з кубиків льоду складеш “кохання” навряд чи та поборов пути, вирвався з твого полону, і наступне літо палючим буде, я впевнений в цьому.
Іван Буян: Ой, люди добрі, Ой, як хочу за обрій, В ті сто мрій, і в ту, у котрій Пащу рву лютій кобрі
І комп мій, і комбік В обмін на білет на клас економний Ранець, паспорт, віза, Банан, кефір, супер-контік.
Вагон втік, і от він, Світ з екранів діджитал долбі, Толкін, метушня У герметичній колбі
І комбінація фолтів, "Кофол" їв на очах місцевих довбнів І за шматком мяса Бігом, Бігом, Бігом біг
ТАК ХОЛОДНО! Бо одному тяжко під сонцем тліти Те літо, де з пліток і літер Свій світ ліпили поліпи.
І ліберальна політика без правил у грі Я не прощу собі: Їй дзвонив багато, Мало сестрі.
Я здалека привіз Холод в душі і вітер, Рубці від того літа Довго ще будуть боліти...
Андрій Станіславський: А далі так безжально Зевс закидав свої стріли. А я закинув той вірш, бо все перегоріло... І скільки не вдавав собі, що не марную літо... Моє багаття поступово починало тліти...
І, мабудь, літри ті, що були випиті Гарячого чаю, на берегах Припяті Нічого не змінили, і ні за які кошти Я вже не зможу повернути надісланої пошти...
І я сказав „Досить”! Бо вже на носі осінь... І час лікувати мої ноги босі І без вагань останнє фото рвав і м’яв І йшов на все аби забути твоє ім’я!
І хоч навкруг плюс тридцять, та я на одинці Розпалював свічки на брудній полиці Бо так хотів зігріти сердце монолітне Коли найперше пережив холодне літо...