Дістали слова про майбутню любов, Про щастя і радість в наступному житті. Я бачу обличчя минулого знову, Навчившись руйнувати безтурботність в собі.
Я хвора, ми хворі, всі безнадійно хворі, У дзеркалі бачу свій біль. Хочу знати, куди відлітають Промайнувших спогадів тінь.
Небо тягне в глибини свої, Я хочу побачити це мутне дно. Гвалтую, вбиваю терпимість в собі, Чи схоче такою прийняти воно.
Я хвора, ми хворі, всі безнадійно хворі, У дзеркалі бачу свій біль. Хочу знати, куди відлітають Промайнувших спогадів тінь.
Упавши на небо я бачу безкрилих таких як і я. В очах відзеркалюють сотні тисячі днів. Також є хворі і також всі покірно мовчать. Страх – наша хвороба вже сотні тисячі днів.