в моїй кімнаті тиша, неосяжний вакуум це все про що я мріяв, це все що я просив ні зайвої думки, ні зайвого атома мозгове недоїдання, душевний геноцид мені вистачить навіть і крадратного метра щоб заблукати і знайти себе завтра зранку на дні пляшки: не живим, та і не мертвим ось таке моє життя, ось такий мій фатум якщо я не вилью емоціїї на шмат паперу щосили, здавивши олівець, виводячи букви то спалахну яскравим полум'ям жовто-зеленим і потім наче зірка спокійно потухну я буду блукати серед таких же сірих тіл яким набридло жити, набридла така доля і цю картину порожнечі на безкінечному тлі я замалюю та назавжди збережу в долонях ------- сильна людина визнає свої помилки слабый человек будет искать оправдания хочеш кращого?! створи власний світ подумки но никогда не забывай о жизнинных реалиях корона із картону нікому не потрібна чесно говоря она вызывает только смех і поки всі критикують сюжет твого фільму ти вместо тьми, постарайся сеять свет ------- мало по малу картина в глазах меркнет и на глубине тут не легко дышать моя душа у камина взглядом скажет: \"в моей жизни всех теней не выслушать\" океан окутал меня в свои холодные объятия и этот мрачный танец не без моего участия в паре со мной только моя фантазия она повесила на меня свою цепь проклятия и теперь поэтишка чувствует весь мир лёжа на дне, рукой закрывая рану и вся суть где-то вот тут внутри но чувствую, что всё снова не по плану и вот тело опять в адовом огне в одной руке пустота, в другой - сжимаю время ведь все мысли остались где то там, на дне и я уже не чувствую тяжести своего бремя