Я сиджу в себе дома, п’ю я каву, п’ю я чай, За вікном там щось трапляється, не знаю, вибачай. Але раптом щось заблимкало, зарухалось, так знай – Це прибулець в моїй хаті, він сказав мені: "Сідай". Замість того, щоби сісти, я не знаю, я упав, Бо таких я ще не бачив, про таких я ще не знав. Ні-ні-ні, не божевільний я, як скажете ви всі, Це прибулець в твоїй хаті, це прибульці в моїй голові!
Я прибулець із планети під сузір’ям Дельта Те, В тебе є тепер завдання, будеш місію нести. Ти про це все розказати мусиш людям в мікрофон, В голові у тебе буде наш низькочастотний тон. І коли усе це зробиш, ми це взнаєм, ми прийдем І тоді ми вас захопимо, тоді ми вас уб’єм. Ну, а тому, хто не вірить, ми всі з’явимся вві сні, Ей, земляни, здавайтесь – це прибульці в вашій голові!
І щоб довго не думати, я сказав прибульцю: "Гей!" Ти скажи мені якого, ти скажи чому ти злий?" В холодильнику у мене там десь є жива вода, Як з прибульців, так з землян вона робить чудеса. Ніч гуляли, ніч співали, запросили ми дівчат, Танцювали, розважалися, це був нічний парад. Я не знав де був я далі, це було як уві сні, Зранку тіло все боліло і туман був в голові.