Дощ між нами зависає; у душі твоїй стіна. Літаки у небі знають, скільки коштує життя. Може, я і не літаю, та у щастя є ціна. Ти, мабуть, не пам'ятаєш, в чому суть серцебиття.
Сонце ллється крізь долоні, Море омива пісок, Але де у тому морі Я знайду свій острівок?
Парасолька - то лиш захист, Нам від неба не сховатись. І втекти немає сенсу, - Замкнуті усюди дверці. Ти наповни серце змістом І знайдеш у ньому місце. І тоді, на зло образам, Ми з тобою будем разом.
Вітер в серце завиває та кругом одна стіна. Ти, напевно, вже пізнала суть того серцебиття. Може, я звичайний хлопець, - ти не намальована! І вночі далеко в полі я спалю ті почуття.
Місяць ллється крізь долоні, Вуста солоні, мов вода. Я за ночі ті безсонні Все віддав би, і життя!