Такі короткі дні, і такі довгі вечори. Як байдуже комусь, і як не байдуже мені. Викинеш спогади через вікно, але зачинене воно. Холодно на вулиці і я прошепочу твоє ім’я. Юлія.. Юлія..
Такі відверті почуття: запах весни, запах життя. Ти малювала кращі сни, скажи, де зараз є вони? Скинувши ковдру десь в ночі Ти не казала: "Не питай, мовчи!" І босоніж, ніжна талія. Ти писала вірші, ти була моя! Юлія... Юлія..
Давно забуті дні, давно забуті вечори. Як байдуже комусь, і як не байдуже мені. В пам’яті лиш силует, а на стіні висить чужий портрет. На душі ідилія, а на губах - лише твоє ім’я Юлія... Юлія... Юлія... Юлія...