Ніби хвиля вогню вкриє мене Розпечений гнів. Кара тебе не мине- погрожують вслід Отара і хлів. Я захотіла собі Зірку і Меч, Чашу і Жезл.. Але в законі "святі", фігури не ті, І не з цієї гри!
Льється солодка брехня Сповідників душ, Бо як не вірити їм? Льється розгублена кроав поетів. А потім всі зникнуть по справам своїм...
Де ж заховатися нам, народженим там, Де сяють інакші вогні? О, антрацитовий Храм, Вкрий нас крилом, Проклятих в віку віків!
Дякую , матінко Нав За непотрібний хист, За непотрібний Дар, Натовп здіймає свій гвалт, Як в темні роки - "Гори, відьма, гори!"