Я чую в телефоні ці гіркі слова, - Це підла зрада, ти опинилася в біді, І серце розриваєця в мені: Твоя любов і доброта лежать розтоптані, розп'яті. Ти так боїшся хибного шляху, Ти носиш віру в серці і про душу дбаєш, Теж саме ти все радила мені - Та я ненавиджу Його, - Тепер ти знаєш! Мамо, Де твій Бог? Ці хрестики, хрести на срібних ланцюжочках, Слова: \"Спаси і Схорони\", - Чи Він не бачить, Як ти плачеш, як ти плачеш, Як плачеш ти! Я знаю! Я знаю! Я знаю! Зі своїм горем ти ідеш до храму, Я бачу у думках, як ти стоїш і молишся, Скажи Йому: \"Та скільки можна?\" Ти думаєш, що Він страждав і залікує твої рани? Де твій Бог, Коли тобі так важко і чужі навколо? Для тебе б я розбила всі ікони, Пусті, безстидні статуї марій! Мамо, Де твій Бог? І не кажи, що Він допомагає! Єдиний засіб, що я тільки знаю, - Спалити своїм гнівом всіх їх, всіх їх! Я знаю про світи, де інша сила, Реальна і могутня, Ти вийдеш з кола сліз, Я пам'ятаю, як мене просила: \"Покинь його, покинь його, це гріх!\" Я знаю! Я знаю! Я знаю! Мамо, Де твій Бог, Коли тобі так важко і чужі навколо? Для тебе б я розбила всі ікони, Пусті, безстидні статуї марій! Мамо, Де твій Бог? Де твій Бог? Я знаю! Я знаю! Я знаю!