Бачу відстань, йду до цілі. Час прийшов, але не гріє. Хочу йти до краю в вічність, хочу зовсім все полишить. З часом все набуде значень. Знаю я, що буде краще, Не звертаю на невдачі, навіть в очі, навіть правдой.
Є такі, що роблять добре, є, що просто так не хочуть, А є просто без турботи, тільки вміють \"що да шо тут?\" Але є в людині сила, що збиває всіх мов вітром. Просто так її не видно, та лиш треба захотіти...
Приспів: Ви переді мною, ми - перед тобою. Дивимось у вічі, хочем все полишить. Руки не опустим, голову піднімем, Встанемо з колін...
Час пройшов, я бачу діло. Та не те, чого хотілось. Знову й знову настрій пада, але встану, йтиму далі. Треба ж людям показати, хто є ми переконати, Щоб судити було важко, щоб ні слова, навіть ласки.
Вода довго камінь точить, вітер також швидш не може. Потихеньку робим діло, з часом вийде, що хотіли Можем все це показати, можемо й переконати. Та хіба ж це буде значить, якщо інші це не бачать...
Приспів: Ви переді мною, ми - перед тобою. Дивимось у вічі, хочем все полишить. Руки не опустим, голову піднімем, Встанемо з колін, підемо по небесам.
Я люблю тебе за те, що ти є, Люблю себе за те, що я є, Люблю всіх вас за те, що ви є, Люблю всіх нас за те, що ми є...