Там де сизими зорями стелиться ніч, Там де мало імен, там де сотні обличь Де розлогими звуками лиється час Таких як і ми , одними із нас… Там де сизими хмарами стелиться день.. Так багато розмов, і так мало пісень, Вітер гойдає оголені дроти нудьги, Не треба надії, весни У грудях зима і дрімають сніги
Там де сонце ховається за небокрай, Там де я ще не був, де знаходиться рай Зовсім іншого кольору небо й дахи, Не сіріє минуле як порохи… Не вмирає на заході прожитий день, І так мало розмов, і так безліч пісень, Пробігають дні стукотом рельс Розчиняючись за горизонтами десь, Там де сизими хмарами стелиться ніч, Серед рідних імен і знайомих обличь.