Без надій чекали, Без доріг блукали Ми в пітьмі, не знаючи, хто ворог, хто друг. Збайдужілим серцем І незрячим оком З страхом і тремтінням оглядались навкруг.
Та прийшли тривог часи. Чуєш наші голоси?
Давай, досить мовчати, Досить чекати Кращих часів. Вставай, випростай крила, Злітай, що є сили, До своїх мрій!
Їхні сурми грали, Як нас розпинали. Та настав той день, коли прокинутись час. Розірвем кайдани, Що нас тримали. Станемо стіною – не зламати нас.
Давай, досить мовчати, Досить чекати Кращих часів. Вставай, випростай крила, Злітай, що є сили, До своїх мрій!
І перші промені зійдуть додолу. Дорогу сонцю прокладуть до волі
Давай, досить мовчати, Досить чекати Кращих часів. Вставай, випростай крила, Злітай, що є сили, До своїх мрій!