Ми не знаєм що чекає попереду А ти йдеш по незнайомій тропі Коли загубився і вітер не до берегу Надіємся друг не покине в біді
Все відбувається як повинно бути Але як бути обираєш ти Втратити віру в себе - раз плюнути А заробити повагу не вийде за понти
Чужі слова для тебе як удар борця Не вийдеш з тіні не буде проміня від сонця Не віриш в себе і не пізнаєш силу Здатися - те саме, що рить собі могилу
Добре коли мама носик підітре Їсти піднесе в ліжко укладе за руку візьме Але час прийшов мама хоче, щоб русло ти знайшов, по ньому пішов, в світ дорослих перейшов
***
Тяжко коли хворий Коли лікар помахавши головою Коли жінка плаче А ти маєш переконати що все буде добре... ***
Повірити в це просто не можливо Що ти живеш і вмить тебе не має Життя покинуло зрадливо А далі що? Про це ніхто не знає...
А хто подумає про цих сиріток? Хто допоможе стати їм на ноги? Хто пожаліє чужих невинних діток? Хто подарує щастя і турботи?
Не ти, не ти, і навіть не ти! Не зрозумієш всієї повноти Тобі цього відчуття не знайти Доки не доведеться пройти
Всі ці написані мною рядки Хотів би я до вас донести Бережіть Батьків Вони у Вас ОДНІ ...