а потім ти втомлюєшся навіть від тих, кого раніше любив всім серцем відносини тріскаються наче мале люстерко в сумці, яке ти дістати навіть не встиг
і все завершується так тривіально й знайомо гасиш екран телефону,режим "в літаку" я неодмінно приїду,напúшу,передзвоню й надієшся,що це не фінальна крапка,а кома
і вся ця пауза наче поганий сюжет із ганебно дешевого кінофільму все це зводилось нанівець так нудно й повільно, наче тексти безглуздих статей з газет
все вичерпується згодом,стає простим ти не згадаєш навіть,що в тобі так боліло і не згадаєш тих,хто колись так вміло завдавав тобі болю,даруючи сотні рим
їм ніколи не впізнати себе у твоїх рядках це чи не єдиний плюс рифмування люди не діляться на перших,других,останніх ти пам'ятаєш лиш тих,за якими болить душа
але ніщо не вічне і тонни болю виправдовуються досвідом та віршами осінню,потягами,рясними дощами й зрештою, виправдовуються любов'ю.