і раптом говориш "ненавиджу",замість "люблю" не знаєш де взяти інших, зручніших фраз ми більш не зустрінемось,слава нашому кораблю який потонув у байдужості,втопивши минулих "нас"
слава нашим рокам,молодим і бездумним, котрі пролетіли швидко,немов птахи, вони пройшли повз ,ніби дощем безшумним змивши все ,що ми мали,розвівши нас навіки
розвівши нас по містам,незнайомим людям, чужим обіймам,просто чужим словам мої почуття межують поряд з безглуздям, між ненавистю і любов'ю, між сотні банальних драм
і раптом говориш "ненавиджу" і біжиш подалі від себе,від неї,від вас обох і неважливо ,зрештою,ким був ти вас розводить, певно ,доля чи може Бог
я ненавиджу,настільки наскільки люблю не знаю де взяти інших,зручніших слів ми більш не зустрінемось, всі спроби рівні нулю все завжди стається так, саме як ти хотів.