на кордоні зими ми здалися і склали зброю забували міста,зали́шили блокпости ми були взаємною нагородою,чи війною? а втім,серце моє,я не знаю ким ми були
ми лишали квитки,дзвонили на пів дорозі ки́дали слухавки,обривали усі зв'язки споруди́ли блокади,лишилися зовсім не в змозі повернути назад,ми забули усі стежки
на кордоні зими ми згубили усі кордони загубились самі,дійшли до чіткої межі від нас не лишилось нічого, окрім вже звичної втоми і наші стосунки немов розламані вітражі
втім,серце моє,ми здалися і що наразі? де ми є і ким ми, усе ж, були? ми більше не діти,відпустили старі образи між нами прірва, сказали,що відболить
ми не знаємо один одного телефонів ми змінили адреси,друзів і ворогів ми проводжали людей,зустрічали їх на перонах намагались позбавитись почуттів
але час - значно мудріша структура в нього є на все плани,розклад,система дій нам не підвладна ні редакція,ні коректура просто іноді хочеться чути голос твій
це врешті збувається один раз на два роки і серце стискається до набридливих мені сліз я чекаю і вочевидь, чекатиму доти доки серце до тебе стихне,відпустить злість
на кордоні зими ми лиши́лися пооди́нці викреслили з пам'яті один одного імена ми були взаємним випробуванням, але зовсім не в тому віці і як наслідок - "нас" нема.