1к. Чом ти, милий, кажеш знов направду, Все пробачу, та лише не зраду. Знову тихо плачу, та вже недаремно, Бо твої зізнання були не для мене.
Приспів: Знову небо над нами Затягнулося хмарами сірими. Ти скажи мені, мамо, Чом не стала я більше щасливою? Чом втрачати так боляче, За любов долю молячи? Чом, життя проклинаючи, Я страждаю, втрачаючи?
2к. Він не хоче навіть розмовляти, Мабуть, просто нічого сказати. Я забуть не зможу митей світанкових, Той гарячий подих, погляд загадковий.