Журегім толкып бугін колыма калам алдым бейнелеп сагыныштан ак паракка сені салдым кундерді еске алдым сырласып бірге жатар cагынумен сені алі канша менін таным атар
жалгыздык жанга батар сенін казір жоктыгын сен озгеден ерекшесін биік еді шоктыгын колыма шок гулін алып бугін саган бардым тусіме жиі кіріп сонгы кезде аландадым
конырау саган шалдым бирак сен котермедін енді тагы тусте корсем отінемін котер бугін дауысында бір естиін сагындым мен сені катты мезгілсіз сенін казан бул журекке ауыр батты
есімі Жулдыз атты жан курбым бірге журген 11 жыл бірге окып бірге ойнап бірге кулген араны біздін узген омір деген осы міне карамайды жасымыздын улкен менен кішісіне
жиналып курдастар боп жиі саган барамыз да ешнарсе купия боп калмаушы еді арамызда мангилик санамызда умытпаймыз біз озинди суреттерин калды барлык омириннен боп узинди
арайлы ак жузинди сынгырлаган даусынды жоктаумен бір озінді коз жасы таусылды сенсиз мен мына омирде калайша сыя аламын коз алдымнан сени курбым калайша кия аламын
коркынышты тус деп сене алмадым ен басында аркез бирге жургендейсин кулип оинап сен касымда Танирден буйрык келип бир мезетте сен жогалдын ешким болжап биле алмайды омиринде не боларын
билмей емін кім табарын ортенип барады жаным кимастыкпен коштасамын жанатта болсын жанын ызгарлы кыс мезгили калды манги бул журекте cагынышты мен басамын карайлаумен сол суретке