Ой, теє серце вже не б’ється, Не шукай ти зниклий погляд-слід. Подих вітром обернеться, Сльози-думки з очей твоїх річка унесе...
Той, хто чув мій біль – В перехрестях твоїх долонь, Стогін переламаних крил – Той, хто просив вогонь.
Розкажи мені казку про те, як діти хоронять думки Поруч з дорогою, кою мандрують від щастя до горя піски. Заспівай мені пісню таємну, де дикі і темні слова, То моя колискова остання, її шепотіла трава.
Буде новий спалах, інший серця ритм Тільки шлях великих, все життя іти. Чорний попіл стане скляним замком. Вітер відспіває в небі ті уламки.