ти прокидаєшся і тебе нудить
від спогадів про випадкових коханців
що розчиняються у телефонах
в бажанні забути дірки у шпалерах
що змінюють колір і кавовим цвітом
стукає вітром ранок у вікна
чи мало тобі, чи занадто багато
себе не спіймати та не зрозуміти
і мабуть це сердце не має вже місця
вмістити у собі всіх покидьків світу
тобі було важко, та незрозуміло
але нам вже час, ранок стукає в двері
немов є для кого, та ніби для чого
бо відпадають обличчя шпалери
але цьому не зрівнятися болем
з великим коханням у місті Варшава
https://vk.com/themortandislands
The Mort and Islands еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1