Розбиваємось об землю краплями Піднімаємось туманом осені Твоє тіло стане марлями з терпким холодним оцетом. Сходи за сходами , рівні за рівнями Повітря нам так не вистачає Десь далеко ми станемо вільними Як двійко народжених чайок.
Ти впадеш листям , я впаду росою На жаль ми вже далеко не люди, Але я залишусь із тобою Ніхто не знав , що все так буде. Мовчать - боятися існувати Це наша доля після довгої смерті. Дозволь мені ще раз поцілувати Твоє зображення у конверті.
Розбиваємось об землю краплями Піднімаємось туманом осені Твоє тіло стане марлями з терпким холодним оцетом.